Цей допис присвячений срачу навколо слів Фаріон про якогось бірюкова.
"Нічний привіт якомусь бірюкову. Щось він там нашавкав на предмет права спілкуватися мовою окупанта. Слухай, москалю, ти зі своїм язиком найкращий трофей для путіна. Бідне й убоге. До таких ні розуміння, ні співчуття. І ніяке волонтерство тут не допоможе. Цінуй і вчи мову землі, яка тебе носить. Всі мої евфемізми закінчилися для "патріотичних" русифікаторів моєї святої землі".
Я тут не бачу нічого неправильного. Фаріон вболіває за мову нашого народу, до якої значній частині цього самого народу байдуже. Але без мови ми станемо звичайним москальським бидлом, таким, на яке вже перетворилися так звані "білоруси". Немає мови – немає народу. Народ без держави може жити, без мови – ні.
Якби справді було байдуже, якою мовою говорити, то не було б в Україні російськомовних, не було б Криму, не було б Донбасу. А оскільки це все є – значить, їм, рускоязичним, не байдуже. То чому ж байдуже вам, українці? Чому вам не болить материнська мова так, як болить Фаріон?
Згадайте слова Лесі Українки: "Мову нація має боронити більше, ніж територію". Може, вам і Леся Українка – тупе гівно і шизофренічка, як ви називаєте Фаріон?
Може, через Лесю Українку наша мова гине і в "незалежній" Україні? Поговоріть із собою. Чесно. Хто більше гівно: Фаріон чи рускоязичний українець?
Немає коментарів :
Дописати коментар