Вигадана російським міністром оборони України назва "високомобільні десантні війська" – намагання дотягти неукраїнську абревіатуру радянського минулого до українських реалій.
Намагання якомога міцніше прив'язати українських десантників до радянської і російської військової історії. Від цього минулого треба відмовлятися терміново і кардинально.
Зараз на Донбасі ВДВ воюють проти ВДВ, блакитні берети проти блакитних беретів, зелено-блакитний прапор проти зелено-блакитного прапора, рускоязичні "десантники" з Дніпропетровщини і Миколаєва проти рускоязичних "десантників" зі Пскова і Рязані. Українського "десантника" від російського не відрізниш – обоє на долоні мають татуйовання "За ВДВ!", співають однакових пісень про ту саму N-у роту десантників тією самою мовою.
Усе це – цілковите безглуздя і парадокс, українське ВДВ – це оксюморон, якого треба позбуватися і розвивати власну традицію. Завдяки Росії вже є, що розвивати, є на чому будувати власний героїчний епос, є про що складати пісні.
Українські десантники! Від вас залежить, чи лишатися пережитком радянського монстра ВДВ, чи творити власну героїку і власну традицію. Українську традицію. Якщо, звісно, Україна для вас – дещо більше, ніж примарні "войска дяді Васі".
Немає коментарів :
Дописати коментар