З російського комуняки-зрадника за кілька годин вже зробили героя

Скоро якась місцева Поклонська з числа прихильників відомо якої партії розказуватиме, що його ікона замироточила якраз перед убивством.

Кілька адептів героя України Воронєнкова уже встигли нашкрябати розлогі статті про важливість місії російського комуняки-зрадника й про те, що Воронєнкова вбив Путін, як Нємцова, і "мой друг Дєніс станєт в одін ряд с мучєнікамі рєжима Нємцовим і Шеремєтом" і так далі.

Мені бридко таке читати. Жоден з цих "журналістів" і "політиків", які вже поплакали за зрадником росії, ні на грам не переймався ні про кого з хлопців, які сотнями гинули й гинуть на війні. Вони тут пишуть про ногу Щорса й смєрть Воронєнкова!

- Чем бы Вы хотели заниматься в Украине?

- В первую очередь, конечно, я бы хотел быть полезным стране, со всем багажом знаний, который у меня имеется. В России сегодня такие, как я, не нужны. Я сейчас нахожусь в стадии переговоров. Сначала я получил гражданство, потому что не будучи гражданином страны, сложно претендовать на занятие каких-либо государственных должностей. Мне не нужны привилегии, я буду стараться найти свое место в жизни, как все. Понимаю, что будет тяжело, непросто. Но это и есть свобода. Человек всегда сам может сделать свой выбор. Я свой выбор сделал.

Хотел бы процитировать В. Маяковского:
"Я хотел быть понят своей страной,
А не буду понят – что ж...
Над родной страной я пройду стороной,
Как проходит косой дождь…"

Денис Вороненков погиб, будучи гражданином Украины с 6 декабря 2016 года. Его поступок и его показания против Януковича имели важное значение для нашей страны. Незадолго до гибели мы говорили с Денисом, он благодарил за интервью, сказал, что не ожидал такого резонанса, а я ему сказал, чтобы он был осторожен, и не говорил ни с кем по телефону, потому что он сам еще недооценивает ту угрозу, которую его откровения - откровения человека из системы, представляют для путинского режима.

Невже вам не бридко? Ви читаєте, що російський комуняка втік зі своєї параші, щоб претендувати тут на державні посади - і ви цьому аплодуєте?! І вам це здається нормальним, достойним, порядним? Вам здається, що цього заслуговує наш народ?

Я не маю слів. Я особисто не знав Воронєнкова й не хочу знати нікого, схожого на Воронєнкова. Єдина моя емоція від звістки про його смерть - шкода, людина ж. Але робити з нього героя? У країні, де комуністи вибили мільйони людей і вибивають зараз? Даруйте. Це гидко.

Я не знаю, скільки ще таких дрібних (і від того ще принизливіших) принижень має пережити наш народ, щоб врешті звільнитися. Сподіваюся, що межа вже десь близько. Інакше ми до неї просто не дотягнемо.