Тут трохи «націоналісти» розійшлися, ображені на поляків: мовляв, таких вдавали адвокатів України, а самі пам'ятник нашим воїнам УПА зруйнували.
Ось, наприклад, голова ОУН Богдан Червак виступив з заявою. На його думку, цей акт вандалізму - черговим етап з низки подій, які ставалися раніше і були пов’язані з намаганням дискредитувати, спаплюжити, зневажити українську пам'ять, яка є на території Польщі. «І не просто українську, а ту пам'ять, яка пов’язана з національно-визвольним рухом українців за здобуття і збереження державності», – акцентував пан Червак.
«Все, що відбувається на території Польщі, анонсується польськими медіа, як відновлення історичної справедливості, як одне із досягнень польської демократії», – зауважив Богдан Червак.
При тому офіційна Варшава, за словами лідера політичної сили, закриває очі, ігнорує, або робить вигляд, ніби нічого суттєвого не трапилось.
«Ви чули заяви, скажімо, МЗС Польщі чи прем’єр-міністра, які б засудили такі акції? На рівні муніципалітетів відкриваються якісь кримінальні справи, які нічим не закінчуються. Це не що інше як потурання таким акціям. Саме так треба трактувати ці події, а не ховати голову в пісок і робити вигляд, що нічого суттєвого у взаєминах між країнами не відбувається», – додав пан Червак.
Ми дійшли до етапу, коли треба переоцінювати українсько-польські взаємини з огляду на ті недружні акції щодо України і української держави, які відбуваються на теренах Польщі - така головна думка виступу пана Червака.
Усе так. Але цікавий парадокс: адвокатами України були і є якраз польські ліберали й соціал-демократи, яких українські націоналісти зневажають або ненавидять.
Польські ж націоналісти, які начебто мали б бути ідеологічними братами націоналістам українським, якраз і розібрали пам'ятник.
І якщо хтось скаже, що українські й польські націоналісти братами бути не можуть, вони вороги тощо, то маємо на світі багато прикладів, як націоналісти з різних країн братаються, розробляють спільні заходи й чудово миряться між собою.
Зокрема, нещодавно в Німеччині відбувся конгрес правих партій Європи, де були присутні націоналісти з багатьох країн ЄС, а тональність задавали праві Німеччини й Франції - вельми непримиренні суперники, треба сказати.
Зрештою, більшість націоналістів намагається довести, що вони не фашисти, вони не ненавидять «інших», а просто люблять своє, - тож чому нашим ворогувати з поляками й навпаки? Але ворожнеча є, це факт.
Чи означає це, що українським націоналістам доведеться вважати своїми ідеологічними колегами польських лєвакув? Буде дуже кумедно, якщо умовній "Свободі" доведеться заручатися підтримкою умовного Коморовського.
Немає коментарів :
Дописати коментар