У Російській імперії і СРСР українська мова зазнавала або прямих утисків, або непрямого приниження.
“За часів Радянського Союзу нам усім втовкмачили в голови, що українська мова – селянська, груба, вторинна, немодна. Навіть люди, які приїжджали з україномовних регіонів до столиці вчитись чи працювати, переходили на російську, щоб не вирізнятись. Не кожен мав внутрішню силу протистояти режиму, оточенню, керівництву. Та це й подекуди було небезпечно.
В роки незалежності люди поступово стали усвідомлювати себе в мові та мову в собі. Когось змінила Помаранчева революція, багатьох спонукав змінюватись Майдан 2013-14 років”, – каже філолог Міра Кім, засновниця мовних курсів “Соловей”.
Зараз українська мова поступово шириться у столиці України.
“По-перше, справді у багатьох українців загостились патріотичні почуття, бажання себе ідентифікувати, якось окреслили для решти країн, хто ми є. Це така внутрішня мотивація, що рухає людьми і змушує їх вчитись, покращувати мовлення, ставати мовним середовищем і підтримкою для інших.
По-друге, є закони: квоти на радіо й телебаченні, обов’язкове знання мови для держслужбовців, обслуговування в закладах харчування тощо. Є купа активістів, що контролюють це, вимагають української мови в інструкціях, меню, програмах, версіях сайтів”, – вважає Міра Кім.
На думку пані Кім, головні проблеми, які гальмують розвиток української мови – це дуже русифікований інтернет, багато російської на телебаченні, радіо, в інших ЗМІ.
“Є цілий антирейтинг каналів, де ведучі говорять з помилками, вживають русизми, кальку. Навіть на сайтах українських виробників, які позиціонують себе як made in UA, лише у 33% випадків наша мова стоїть першою. Також дуже багато формальних філологів та викладачів мови, які начебто і мають диплом, але в школі з дітьми можуть спілкуватися і суржиком”, – підсумовує Міра.
Немає коментарів :
Дописати коментар