І після цього вона спокійно звільниться і поїде на Бахами?

Гонтарєва назвала олігархів, які заборгували НБУ десятки мільярдів.

Історії успіху: Ґлен Олсоп. Частина 2

[caption id="attachment_315" align="alignleft" width="200" caption="Фото з сайту spectur.ru"][/caption]

Продовження розповіді англійського блогера Ґлена Олсопа про його власну Інтернет-біографію. Початок - тут.

"У розпал успішної роботи з ViperChill та маркетинговими форумами, я також брав активну участь у роботі декількох інших сайтів. Я часто спілкувався з учасником (назвемо його Джон) SEO-форуму Guy.com, щоб покращити свої знання з SEO, і можу сказати, що він був генієм SEO. Повідомлення про мої успіхи знаходилось на головній сторінці Digg і я отримував тисячі трафіку, але я поняття не мав, що це принесе мені якусь користь у подальшому.

Одного разу я отримав повідомлення через MSN, саме від боса Джона, який пропонував мені перебратись до Кейптауна, щоб очолити їх новий відділ соціальних медіа. Я хотів би отримати посаду в команді, працювати з великими компаніями, побачити іншу сторону світу. Але, я мав ще рік коледжу, тому я чемно відмовився, але запевнив його, що хотів би поговорити з ним через рік, після того як я закінчу коледж, якщо ця робота ще буде актуальною.

Я, як звичайно, і далі бавився зі своїми двоюрідними братами. Моя мама прийшла з роботи додому, і я, сміючись, розповів їй про ту пропозицію. «Цей божевільний хлопець з Південної Африки хоче, щоб я там працював». Вона була здивована моєю відмовою, і запропонувала ще раз усе обдумати. «Ти не з’являєшся у коледжі, ти ненавидиш свою роботу, і, у будь-якому випадку, це те, що ти хочеш робити, коли закінчиш коледж».

Вона була права!

За 30 секунд я вже вирішив, що так і буде. Я вже був готовий залишити Англію і їхати працювати у Південній Африці. Я не знав жодної людини у цій країні, а все, що я читав в Інтернеті, говорили про те, що там дуже велика злочинність. Тим не менш, можливості працювати над проектами моїх мрій виявилося достатньо, аби зманити мене від усього і всіх, кого я знав.

Мій тато – людина досить серйозна, тому я був дуже вражений, коли він голосно розсміявся у відповідь на мої новини. Я припускаю, що важко серйозно сприйняти телефонний дзвінок, який починається зі слів: - «Тату, я їду до Південної Африки». Але, хоча тут я мав повну підтримку моєї сім'ї (мені було усього 18 на той момент), за декілька тижнів потому я приземлився в Міжнародному аеропорту Кейптауна.

Південна Африка

[caption id="attachment_314" align="alignleft" width="200" caption="Південна Африка. Фото з сайту chervone.com"][/caption]

У Південній Африці я зрозумів багато нового про себе, як людину, подорослішав, а ще – у мене була можливість здійснити на практиці багато моїх маркетингових ідей. Працюючи з Hewlett Packard, я конкурував з великими маркетинговими командами зі всього світу, що представляють бренд HP в їх конкретних країнах. Хоча я працював сам по собі, я давав сайту НР більше цільового трафіку, ніж будь-яка з цих фірм маркетингу.

Я допоміг одній британській газеті потрапити у топ Digg більше 40 разів, а при роботі з Bacardi над справді унікальним проектом я «поклав» їх сервер. За іронією долі, через те, що я направив їм так багато трафіку, що їх сервер «ліг», вони не від слідкували коефіцієнт конверсії від мого трафіку, і перестали зі мною працювати.

Крім того, що все було досить добре у компанії та наших клієнтів, я мав неабиякі успіхи й сам по собі. За два роки, що я пропрацював у Південній Африці, я створив значну кількість дуже успішних сайтів. Можна сказати, що я знайшов свою унікальну нішу, що працює і до цього часу, і певні ідеї я використовую постійно, що дає мені змогу заробляти багато грошей.

Я також розпочав блог про особистий розвиток PluginID, де «задокументовано» мою подорож до Південної Африки, та речі, які я дізнався за цей час про дух, мотивацію та продуктивність. Я дійшов до певної межі, коли у січні 2009 року я заробляв більше грошей з афілійованого маркетингу протягом кількох годин на тиждень, ніж за повний робочий день у своїй маркетинговій компанії, і тому я вирішив, що саме гарний час, щоб піти.

Повернення до Англії

[caption id="attachment_316" align="alignleft" width="200" caption="Фото з сайту jastforme.beon.ru"][/caption]

Як би я не насолоджувався роботою у компанії, немає нічого, що можна порівняти з можливістю працювати на себе і свої проекти. Я повернувся до Англії, де зосередився на афілійованих сайтах та PluginID. PluginID на той час досягнув 75 000 відвідувачів на місяць і мав більше 7 000 RSS-передплатників. Я продав цей сайт за п'ятизначну суму грошей.

Я знав, що я буду сумувати за аудиторією в Інтернеті, тому вирішив, що зараз ідеальна нагода, аби відродити ViperChill, після продажу блогу особистого розвитку. За останні 14 місяців я продав 95% своєї Інтернет-власності і витратив більше $200 000, щоб зробити ViperChill маркетинговим блогом № 1 у світі.

У мене є декілька великих цілей попереду, так що, повірте мені, коли я кажу, що це тільки початок. Дякую за увагу.

Історії успіху: Ґлен Олсоп. Частина 1

Як я обіцяв, початком рубрики «Історії успіху» буде публікація розповіді британсько-південноафриканського блогера Ґлена Олсопа про його власну Інтернет-біографію.

Тут наведено те, що сам Ґлен вважає за потрібне розповісти про себе. Переклад зроблено мною, а оскільки я не є професійним перекладачем і формую англійські речення настільки вдало, наскільки це дозволяє мені моє вміння, допускаю можливість не досить вдалого перекладу. Сподіваюсь, фахівці з англійського перекладу вибачать мої наточності, адже основний зміст залишається незмінним.

Історія Ґлена стала для мене досить цікавим чтивом, сподіваюсь, для вас також. Отже, Ґлен Олсоп, пряма мова:

«У декількох постах на сторінці «Про мене» трохи розказано про мою історію, але це, безумовно, не дасть вам повної картини. Я вирішив, що зараз непоганий час розповісти вам про деякі етапи мого життєвого шляху, в надії, що вони будуть вас надихати, мотивувати і показувати вам, що можливо, коли ви дійсно достатньо сильно хочете домогтися успіху в цій галузі.

У школі я став свідком створення одного сайту на шкільному комп'ютері, і подумав, що весь цей процес виглядав дуже здорово. Я завжди був творчим і досить мотивованим, так що я відразу подумав про те, що я міг би створювати веб-сайти і, можливо, заробити трохи грошей.

Після достатнього мозкового штурму народився tech-uk4u.tripod.com (дивовижне ім’я, правда?). Як тільки я встановив налаштування сайту, я вже був упевнений, що це зробить мене мільйонером. У той час я був абсолютним ботаном в комп'ютерах, тому я створив сайт, що дає поради з усунення різноманітних проблем з комп'ютерами. Зам'яття паперу у принтері? Відповідаю. Повільно працює комп'ютер? Відповідаю. «Геніальною ідеєю» усієї операції було рішення поставити кнопку Paypal у всіх статтях.

Я планував давати людям перший пункт рішення, а через кнопку Paypal вони повинні були заплатити $1, щоб отримати доступ до іншої частини цієї статті. Як може така ідея не зробити мене мільйонером? Це легко!..

Я не отримав жодного відвідувача на свій сайт. Мабуть, трафік усе таки дуже важливий, якщо ви хочете заробляти гроші на веб-сайтах. Як ви могли здогадатись, я не зробив жодної копійки на цьому сайті, і мої надії були розбиті. Це був 2005 року, і мені було 15 років.

Хоча мій сайт провалився, я врахував свої помилки. Так як мені не вдалося створити сайт навколо технологій, я вирішив замість цього зосередитися на форумі захоплень. Я завжди любив музику, тому вирішив зайнятися діджеїнгом в якості мого наступного великого проекту.

Наступного року я більшу частину свого часу провів на форумі, як DJ Джерело. Цей DJ був найпопулярнішим у форумі. Я поняття не маю, чому я витратив так багато часу на сайті, в той час, як фактично я не DJ. Може, я просто любив дискутувати там з користувачем «Бенні», який, до речі, досі погрожує вбити мене.

Пам’ятаю, одного дня я вистежив його адресу у Південній Франції, і подумав, що було б непогано опинитися якось на порозі його будинку, сфотографувати його і розмістити фото на форумі. На щастя, я зрозумів, що не варто цього робити.

Я так багато витрачав часу на цьому сайті, і в кінцевому підсумку переконав батьків дозволити мені купити «вертушки», і я також почав «діджеїти».

Запуск сайту був кошмарно важким, але я багато чому навчився. Реалізація нових можливостей в PhpBB, коли ви нічого не знаєте про PHP - це все одно, що читати книги мовою Брайля, не знаючи, які виступи відповідають яким літерам. Щотижня з’являлись деякі потворні помилки PHP, і мені доводилося просити когось зі своїх знайомих допомогти мені їх виправити.

Зазвичай це був хлопець на ім'я Стівен, який працював над побудовою компанії з хостингу. Мені було б дуже цікаво взнати, що він робить у ці дні. Я зобов'язаний йому посилання J.

Після декількох місяців роботи форуму я отримав повідомлення від хлопця на ім'я Дін. Він тільки-но запустив сайт MyDJSpace і просив дати свій відгук та допомогти у розкрутці. Я сказав Діну, що я скерував би всіх членів співтовариства мого форуму на його сайт, якщо він розділить власність на сайт зі мною. Дін погодився, і таким чином, народився мій наступний проект.

Протягом наступних двох років я побудував абсолютно нову версію MyDJSpace, переніс його до мережевого програмного забезпечення phpFox, і зробив усе, що міг, для маркетингового розвитку сайту. Ще після свого першого сайту TechUK-4U я знав, що не можна просто створити сайт і чекати, що люди почнуть ним користуватись, ми повинні були діяти й поза ним.

Бенні, якого я згадував раніше, регулярно намагався зламати MyDJSpace , одного разу навіть успішно.

Врешті, MyDJSpace став місцем, де ді-джеї з різних країн світу могли завантажувати свої мікси, спілкуватися з іншими ді-джеями, дізнаватися новини та отримувати поради. Напевно, тому він таки «вибухнув», досить швидко у сайті вже було 10 000 постійних користувачів, високі позиції в Google, а про нас навіть написали в книзі про діджеїнг для чайників (я придбав собі купив два примірники, адже був дуже гордий своїм досягненням. Минулого місяця я бачив цю книгу в книжковому магазині, і був розчарований тим, що згадування про мене вилучили з другого видання. Все ж, напевно, нічого дивного, оскільки MyDJSpace вже протягом тривалого часу не розвивається).

Я так багато працював над MyDJSpace, що став абсолютно відсутнім у більшості інших сфер мого житті. Я зазвичай працював на сайті до 4 ранку майже щодня, не показувався на кількох перших уроках у школі (а пізніше, у коледжі), відвідував одне чи два заняття, а потім повертався додому працювати на сайті. Так мені вдалося жити протягом року, перш ніж мої батьки помітили. Довідка про мою відвідуваність у коледжі стала для них шоком: моя відвідуваність склала 40%!

Я не заробляв багато грошей з сайту, адже ми хотіли, щоб він ріс як спільнота, і не монетизували його надміру. Тому я був змушений влаштуватися на роботу до магазину одягу, де отримував близько $7 за годину. Два роки я працював там кожні суботу і неділю, і щоразу боявся настання вихідних.

Моя робота складалася з розкладання одягу на вітринах і сканування тисяч пунктів якимось корисним приладом. Я не можу виразити словами, скільки ентузіазму викликала у мене робота. Коли я думаю про це зараз, відчуваю себе дуже пригніченим. Кожна моя зміна супроводжувалась мріями про день, коли мені більше не потрібно буде там працювати.

Я заробляв хороші гроші в Інтернеті, іноді до $5 000 на місяць, але проблема була в тому, що доходи не були стабільними. Я міг заробити $9 000 за два місяці, а потім лише $1 000 в цілому за наступні шість місяців. Я не знаходив стратегії, яка буде працювати послідовно.

Протягом чотирьох років я зосередився на ряді різних проектів в Інтернеті, як успішних, так і зовсім провальних. Ось деякі з них:

- проксі-сайти: я побудував декілька проксі-серверів, які дозволили моїм друзям із коледжу отримувати доступ до різних сайтів, таких як Facebook і Youtube, доступ до яких був заблокований адміністрацією. Завдяки SEO ці сервери набули непоганої популярності, і я потім продав їх за кілька тисяч доларів;

- блог пліток про знаменитостей: почувши, як легко було робити гроші, пишучи про знаменитостей, я вирішив спробувати. Я писав 4 повідомлення щодня протягом місяця, і це було досить важко, адже мене дійсно не хвилює, що там сталося з Періс Хілтон. Само собою зрозуміло, що було досить легко отримати трафік на цей сайт, але я продав його після першого місяця;

- ViperChill: насправді, я почав ViperChill коли мені було 16 у 2006 році. Тоді я пропонував послуги веб-дизайну та інтернет-маркетингу. Протягом років тематика сайту змінювалась багато разів, але я завжди закидував черговий напрям за кілька місяців;

- форум з маркетингу: ставши дійсно пристрасним прихильником інтернет-маркетингу, я створив досить популярні маркетингові форуми.

Кульмінацією всього цього, напевне, став виграний мною інтенет-конкурс на EarnersForum.com. Я виграв новий комп'ютер з операційною системою Windows Vista за фільм-переможець. Найбільш приємно було не те, що я виграв комп’ютер, а те, що я, нарешті, отримав якусь фізичну винагороду за ті тисячі годин, що я провів в Інтернеті за намаганням заробити гроші».

Далі буде…

Ще:

Історії успіху - все

Про історії успіху

Про історії успіху

[caption id="attachment_250" align="alignleft" width="200" caption="Малюнок з сайту mscrm.com.ua"][/caption]





Скажу затерту фразу, але Інтернет - це величезний шалений світ. Світ, де живуть люди, де народжуються і помирають мрії, де "крутяться" грубі гроші... Багато хто з користувачів Інтернету дивиться на монітор, і мріє про успіх, якого він досягне завдяки цьому "заекранню".

Але яким би жорстоким не був цей віртуальний світ - а він таки жорстокий, він розбив безліч сімей, спотворив психіку багатьох дітей, довів до банкрутства сотні компаній та тисячі людей - все одно, є особистості, які завдяки Інтернету стали всесвітньо відомим, казково багатими чи щасливими у коханні.

Більшість з таких успішних людей, досягнувши певної мети, розповідають про свій шлях до успіху широкому загалу. Хтось - заради марнославства, інші - аби допомогти початків, у декого може бути інакша причина, це не є важливо. Важливо те, що кожна така історія - це досвід, а також певні знання.

Тому я вирішив розпочати нову рубрику "Українського інтернету" під назвою "Історії успіху". Тут я буду викладати "перекази" історій відомих в мережі осіб, насамперед, тих історій, що мені здалися цікавими і корисними.

Для початку готую переклад досить непоганої історії блогера Глена Олсопа, про якого я вже згадував. Ознайомившись з його блогом, я зрозумів, що ця історія може принести певну користь і нам з вами. Найближчим часом ця "історія успіху" буде опублікована.

З радістю прийму пропозиції щодо підготовки подальших історій, якщо це видасться вам цікавим. Якщо це непотрібно - теж прошу відписатись у коментарях. Дякую.

Ще:

Історії успіху - все

Розмір має значення?