Портал українця - Vox.com.ua

Знайомлю читачів з українським за формою та духом ресурсом. Цей сайт із назвою «Портал українця» здатний прихистити на своїх сторінках кожного, кому не вистачає спілкування з близькими за характером людьми.

Провідник у світі літератури: Інтернет-видання «ЛітАкцент»

[caption id="attachment_370" align="alignleft" width="200" caption="ЛітАкцент"][/caption]

Сьогодні познайомимось із проектом, що буде цікавим для поціновувачів красного письменства. «ЛітАкцент» створено за підтримки одного з найкращих університетів країни – Києво-Могилянської академії, і вже це може свідчити про високий рівень видання.

Однак, як показує практика, авторитет видавця не завжди може гарантувати якість продукту. Тому, трішки помандруємо сторінками…

Про концепцію та філософію

У заголовку недарма вказано, що «ЛітАкцент» - провідник у світі літератури. Справді, матеріали видання покликані зорієнтувати читача у багатовимірному світі письменників та їх творів, дати відвідувачам можливість ознайомитись із думками літературознавців та скласти особисте уявлення про сучасну літературу.

Радує те, що колектив авторів не схиляється перед авторитетами і попсовими кумирами. Якщо книга – лайно, то про це так і напишуть.

«ЛітАкцент» не концентрує увагу на українській літературі, тому новинки та «старинки» літератур зарубіжних там теж знайдуть своїх критиків.

Критикувати, звичайно, легше, ніж створювати. Але, жанр літературної рецензії і критики існує ще з тих часів, коли не було самої літератури, не нам з ним боротися. До того ж, дуже часто думки з приводу людям адекватним допомагають зростати у своїй майстерності. Щодо неадекватних – розмова окрема.

Дизайн

Можу оцінити на «відмінно» або «дуже добре». Теплий тон сторінки, оригінальний header, достатньо продумана структура і навігація. Не відчув ніяких незручностей у користуванні сайтом. До того ж (у продовження попереднього посту), сайт працює на Wordpress, що теж імпонує (мені, звичайно, про вас, любі читачі, не скажу).

Контент

Шановні, наповнення вражає. Від рецензій – до наукових розвідок та рефлексій, репортажі, блоги відомих письменників, новини і навіть анонси. Почитати є що.

Мені наразі ближча рубрика «Полиця бібліофіла», де зустрів немало авторів з подібними до моїх думками. Також можу порекомендувати «Рефлексії з приводу» та «Дискусійне поле».

Авторитет сайту та видимість для пошуковиків

Як і слід було очікувати: PR – 5, тИЦ – 110. Проіндексовано by Google майже 10 000 сторінок, Яндексом – до 7 000. Чудові показники.

«Понтов» (тобто, лічильників) я не знайшов, як взнати відвідуваність сайту – поки не знаю. Думаю, що гостей 500 на день є.

Висновок

«ЛітАкцент» має як мінімум власне обличчя. Те, що його творці належать до спільноти Могилянки – безумовно позначилося і на наявності у видання певного стилю.

Оскільки у більшості аспектів мої враження від сайту позитивні – це означає, що він має ще одного читача. Рекомендую.

Медіа-конференція "Церква в інформаційному суспільстві" в Одесі - анонс

[caption id="attachment_304" align="alignleft" width="200" caption="Малюнок з сайту risu.org.ua"][/caption]

Протягом двох днів - 20-21 травня 2011 року - в Одесі відбудеться медіа-конференція на тему «Церква в інформаційному суспільстві». На конференції заплановано роботу у кількох паралельних секціях, де розглядатимуться такі питання, як зв’язки з громадськістю (PR, public relations), релігійна журналістика, журналістика в Інтернет, блогінг.

Організатори - Релігійно-інформаційна служба України (РІСУ), Koch Foundation, Європейський інститут соціальних комунікацій, Школа апостольства мирян імені Ст. Шульмінського, Цервка Апостола Павла – запрошують журналістів, блогерів, керівників та співробітників прес-служб церковних установ, релігійних діячів, взяти активну участь у роботі конференції.

Під час конференції заплановано доповіді світських та релігійних журналістів, фахівців з Public relations та Government relations, відомих українських блогерів. Докладний перелік тем доповідей та доповідачів має бути оголошено найближчим часом.

Секції:

1. Зовнішні зв’язки (Public relations) для Церкви (що таке PR, навіщо він потрібен будь-якій організації; приклади використання інструментів PR Церквами та релігійними спільнотами, український і світовий досвід);

2. Організація роботи церковної прес-служби (структура і функції пресової служби; завдання і функції прес-секретаря; як створити медіа-привід; як сформувати базу даних медіа-контактів; тактика ведення інтерв’ю; особливості проведення інформаційних заходів);

3. Церква 2.0 (Інтернет та нові медіа; сайт, як обличчя релігійної організації в Інтернеті; навіщо Церкві соціальні медіа; використання мереж Facebook, Twitter, LiveJournal, тощо; вплив соціальних медіа на «паперову» журналістику; проведення кампаній в Інтернеті).

4. Християнська журналістика (виклики та можливості християнської журналістики; як зробити церковне видання конкурентноспроможним; найкращі церковні мадіапроекти; форми міжконфесійної співпраці).

[caption id="attachment_305" align="aligncenter" width="500" caption="Малюнок з сайту risu.org.ua"][/caption]

Для того, щоб зареєструватись на участь у конференції, пишіть на електронну пошту pr.risu@gmail.com до 15 травня 2011 року. При реєстрації треба вказати секцію, де ви плануєте працювати.

Поки не знаю, чи потрібен якийсь оргвнесок для участі в конференції. Проживання та харчування гостей, скоріш за все, за власний рахунок. Тільки-но стане відомо щось докладніше – відразу відпишусь.

Колеги із Західної України не планують приїхати?

Інформація з сайту РІСУ

Прості рішення для сайтів на Wordpress

Оскільки час від часу більшість блогерів та веб-майстрів стикаються з питанням хостингу для своїх сайтів, вирішив поділитися з читачами інформацією щодо одного з хостинг провайдерів, послугами якого я користуюсь. Адже в наш час головне – інформація, тобто, більше інформації – більше можливостей для вибору.

Хостинг-провайдер Hostenko пропонує своїм користувачам розміщення та обслуговування сайтів на платформі Wordpress (як, наприклад, цей сайт). Зараз доступні два тарифні плани – на один або три сайти. Є можливість перенести на хостинг вже існуючі Wordpress-блоги. Зареєструвавшись у сервісі, користувач отримує готовий сайт зі стандартним набором функцій та налаштувань Wordpress, з можливістю підключення власного домену, редагування CSS, тощо.

Для ознайомлення з роботою сервісу та прийняття рішення про придбання одного з тарифних планів користувач отримує 14 днів безкоштовного хостингу, чим я із задоволенням скористався, адже купувати «кота в мішку» не дуже приємно. Проте, мушу визнати, що послуга мене досі не розчарувала.

Оскільки сервіс молодий, на даний час усім користувачам надається знижка 10% на оплату послуг Hostenko, а також можливі персональні знижки (наприклад, блогерам, що напишуть тематичний огляд у своєму блозі).

Вартість розміщення та обслуговування сайтів залежить від вибраного таричного плану та періоду, за який ви платите. Скажімо, 1 рік розміщення й обслуговування 1 сайту коштує 250 грн., а та ж послуга для 3 сайтів обійдеться у 500 грн. Є можливість сплатити за 3 та 6 місяців хостингу. Свій тарифний план можна змінити як на більш дорогий, так і на дешевший.

Висновок: для такого «сайторобця» як я, кому премудрості з серверами, базами даних, іншими деталями хостингу сайтів здаються темним лісом, сервіс Hostenko може бути одним з кращих рішень питання розміщення свого сайту, оскільки мінімізує необхідність участі блогера у суто технічних питаннях.

Український аналог Twitter’а

[caption id="attachment_282" align="alignleft" width="200" caption="Логотип сервісу мікроблогів Твіт"][/caption]

Натрапив на український аналог Twitter’а – сервіс мікроблогів Твіт. Сервіс безкоштовний, теоретично – український. Теоретично тому, що записів українською малувато.

Як і закордонний колега, Твіт надає можливість користувачам надсилати короткі текстові записи (довжина повинна бути меншою за... скільки? - правильно, 140 символів). Логотип сервісу нагадує блакитну пташечку Twitter’а (дивіться ілюстрацію до посту).

Дизайн та функціонал (чи то пак – інтерфейс, чи як там «по-модньому»), на мою думку, досить далекий від аналогів Twitter, скоріше скидається на сервіс Identy.ca. Навіть іконка нагадує аналогічне зображення з названого ресурсу.

Надіслані користувачами повідомлення відразу відображаються на їх сторінках та на сторінках підписаних користувачів (аналог «фоловерів»). Можливо всі повідомлення учасників, на яких ви підписані, отримувати на електронну пошту.

Є те, чого немає на Twitter – користувач Твіт може створити групу та запросити туди друзів і знайомих. Також, до повідомлення можна додавати зображення – у Twitter цього, здається, теж немає.

Акаунт у Твіт можна пов’язати зі своїми обліковими записами у Facebook і Twitter, публікуючи таким чином свої повідомлення одночасно у Твіт і на цих ресурсах.

Теоретично – ідея може спрацювати, хоча наразі учасників малувато: повідомлення додаються з частотою десь 1 раз на півгодини. Скільки взагалі учасників у сервісу – встановити не вдалося, проте, якщо рахувати за кількістю людей у групах, то як мінімум, 80 «твітян» має бути (80 учасників мають найбільші групи на Твіті).

В принципі, чому б нам не організувати групу українських блогерів на українському сайті мікроблогів?



Ще:

Про “Мої жовті окуляри”

Сайт україномовних відеоуроків з веб-дизайну

Інтернет-журнал “КУ”

 

Історії успіху: Ґлен Олсоп. Частина 1

Як я обіцяв, початком рубрики «Історії успіху» буде публікація розповіді британсько-південноафриканського блогера Ґлена Олсопа про його власну Інтернет-біографію.

Тут наведено те, що сам Ґлен вважає за потрібне розповісти про себе. Переклад зроблено мною, а оскільки я не є професійним перекладачем і формую англійські речення настільки вдало, наскільки це дозволяє мені моє вміння, допускаю можливість не досить вдалого перекладу. Сподіваюсь, фахівці з англійського перекладу вибачать мої наточності, адже основний зміст залишається незмінним.

Історія Ґлена стала для мене досить цікавим чтивом, сподіваюсь, для вас також. Отже, Ґлен Олсоп, пряма мова:

«У декількох постах на сторінці «Про мене» трохи розказано про мою історію, але це, безумовно, не дасть вам повної картини. Я вирішив, що зараз непоганий час розповісти вам про деякі етапи мого життєвого шляху, в надії, що вони будуть вас надихати, мотивувати і показувати вам, що можливо, коли ви дійсно достатньо сильно хочете домогтися успіху в цій галузі.

У школі я став свідком створення одного сайту на шкільному комп'ютері, і подумав, що весь цей процес виглядав дуже здорово. Я завжди був творчим і досить мотивованим, так що я відразу подумав про те, що я міг би створювати веб-сайти і, можливо, заробити трохи грошей.

Після достатнього мозкового штурму народився tech-uk4u.tripod.com (дивовижне ім’я, правда?). Як тільки я встановив налаштування сайту, я вже був упевнений, що це зробить мене мільйонером. У той час я був абсолютним ботаном в комп'ютерах, тому я створив сайт, що дає поради з усунення різноманітних проблем з комп'ютерами. Зам'яття паперу у принтері? Відповідаю. Повільно працює комп'ютер? Відповідаю. «Геніальною ідеєю» усієї операції було рішення поставити кнопку Paypal у всіх статтях.

Я планував давати людям перший пункт рішення, а через кнопку Paypal вони повинні були заплатити $1, щоб отримати доступ до іншої частини цієї статті. Як може така ідея не зробити мене мільйонером? Це легко!..

Я не отримав жодного відвідувача на свій сайт. Мабуть, трафік усе таки дуже важливий, якщо ви хочете заробляти гроші на веб-сайтах. Як ви могли здогадатись, я не зробив жодної копійки на цьому сайті, і мої надії були розбиті. Це був 2005 року, і мені було 15 років.

Хоча мій сайт провалився, я врахував свої помилки. Так як мені не вдалося створити сайт навколо технологій, я вирішив замість цього зосередитися на форумі захоплень. Я завжди любив музику, тому вирішив зайнятися діджеїнгом в якості мого наступного великого проекту.

Наступного року я більшу частину свого часу провів на форумі, як DJ Джерело. Цей DJ був найпопулярнішим у форумі. Я поняття не маю, чому я витратив так багато часу на сайті, в той час, як фактично я не DJ. Може, я просто любив дискутувати там з користувачем «Бенні», який, до речі, досі погрожує вбити мене.

Пам’ятаю, одного дня я вистежив його адресу у Південній Франції, і подумав, що було б непогано опинитися якось на порозі його будинку, сфотографувати його і розмістити фото на форумі. На щастя, я зрозумів, що не варто цього робити.

Я так багато витрачав часу на цьому сайті, і в кінцевому підсумку переконав батьків дозволити мені купити «вертушки», і я також почав «діджеїти».

Запуск сайту був кошмарно важким, але я багато чому навчився. Реалізація нових можливостей в PhpBB, коли ви нічого не знаєте про PHP - це все одно, що читати книги мовою Брайля, не знаючи, які виступи відповідають яким літерам. Щотижня з’являлись деякі потворні помилки PHP, і мені доводилося просити когось зі своїх знайомих допомогти мені їх виправити.

Зазвичай це був хлопець на ім'я Стівен, який працював над побудовою компанії з хостингу. Мені було б дуже цікаво взнати, що він робить у ці дні. Я зобов'язаний йому посилання J.

Після декількох місяців роботи форуму я отримав повідомлення від хлопця на ім'я Дін. Він тільки-но запустив сайт MyDJSpace і просив дати свій відгук та допомогти у розкрутці. Я сказав Діну, що я скерував би всіх членів співтовариства мого форуму на його сайт, якщо він розділить власність на сайт зі мною. Дін погодився, і таким чином, народився мій наступний проект.

Протягом наступних двох років я побудував абсолютно нову версію MyDJSpace, переніс його до мережевого програмного забезпечення phpFox, і зробив усе, що міг, для маркетингового розвитку сайту. Ще після свого першого сайту TechUK-4U я знав, що не можна просто створити сайт і чекати, що люди почнуть ним користуватись, ми повинні були діяти й поза ним.

Бенні, якого я згадував раніше, регулярно намагався зламати MyDJSpace , одного разу навіть успішно.

Врешті, MyDJSpace став місцем, де ді-джеї з різних країн світу могли завантажувати свої мікси, спілкуватися з іншими ді-джеями, дізнаватися новини та отримувати поради. Напевно, тому він таки «вибухнув», досить швидко у сайті вже було 10 000 постійних користувачів, високі позиції в Google, а про нас навіть написали в книзі про діджеїнг для чайників (я придбав собі купив два примірники, адже був дуже гордий своїм досягненням. Минулого місяця я бачив цю книгу в книжковому магазині, і був розчарований тим, що згадування про мене вилучили з другого видання. Все ж, напевно, нічого дивного, оскільки MyDJSpace вже протягом тривалого часу не розвивається).

Я так багато працював над MyDJSpace, що став абсолютно відсутнім у більшості інших сфер мого житті. Я зазвичай працював на сайті до 4 ранку майже щодня, не показувався на кількох перших уроках у школі (а пізніше, у коледжі), відвідував одне чи два заняття, а потім повертався додому працювати на сайті. Так мені вдалося жити протягом року, перш ніж мої батьки помітили. Довідка про мою відвідуваність у коледжі стала для них шоком: моя відвідуваність склала 40%!

Я не заробляв багато грошей з сайту, адже ми хотіли, щоб він ріс як спільнота, і не монетизували його надміру. Тому я був змушений влаштуватися на роботу до магазину одягу, де отримував близько $7 за годину. Два роки я працював там кожні суботу і неділю, і щоразу боявся настання вихідних.

Моя робота складалася з розкладання одягу на вітринах і сканування тисяч пунктів якимось корисним приладом. Я не можу виразити словами, скільки ентузіазму викликала у мене робота. Коли я думаю про це зараз, відчуваю себе дуже пригніченим. Кожна моя зміна супроводжувалась мріями про день, коли мені більше не потрібно буде там працювати.

Я заробляв хороші гроші в Інтернеті, іноді до $5 000 на місяць, але проблема була в тому, що доходи не були стабільними. Я міг заробити $9 000 за два місяці, а потім лише $1 000 в цілому за наступні шість місяців. Я не знаходив стратегії, яка буде працювати послідовно.

Протягом чотирьох років я зосередився на ряді різних проектів в Інтернеті, як успішних, так і зовсім провальних. Ось деякі з них:

- проксі-сайти: я побудував декілька проксі-серверів, які дозволили моїм друзям із коледжу отримувати доступ до різних сайтів, таких як Facebook і Youtube, доступ до яких був заблокований адміністрацією. Завдяки SEO ці сервери набули непоганої популярності, і я потім продав їх за кілька тисяч доларів;

- блог пліток про знаменитостей: почувши, як легко було робити гроші, пишучи про знаменитостей, я вирішив спробувати. Я писав 4 повідомлення щодня протягом місяця, і це було досить важко, адже мене дійсно не хвилює, що там сталося з Періс Хілтон. Само собою зрозуміло, що було досить легко отримати трафік на цей сайт, але я продав його після першого місяця;

- ViperChill: насправді, я почав ViperChill коли мені було 16 у 2006 році. Тоді я пропонував послуги веб-дизайну та інтернет-маркетингу. Протягом років тематика сайту змінювалась багато разів, але я завжди закидував черговий напрям за кілька місяців;

- форум з маркетингу: ставши дійсно пристрасним прихильником інтернет-маркетингу, я створив досить популярні маркетингові форуми.

Кульмінацією всього цього, напевне, став виграний мною інтенет-конкурс на EarnersForum.com. Я виграв новий комп'ютер з операційною системою Windows Vista за фільм-переможець. Найбільш приємно було не те, що я виграв комп’ютер, а те, що я, нарешті, отримав якусь фізичну винагороду за ті тисячі годин, що я провів в Інтернеті за намаганням заробити гроші».

Далі буде…

Ще:

Історії успіху - все

Про історії успіху

Про "Мої жовті окуляри"

[caption id="attachment_262" align="alignleft" width="200" caption="Мої жовті окуляри"][/caption]



Отже, черговий огляд україномовного блогу. Цього разу - це блог Христі "Мої жовті окуляри".

Про концепцію та філософію

Абсолютно підтримую Христю у її прагненні дивитися на світ через жовті (сонячні) окуляри. Причому, працюючи над блогом, Христя дає нам можливість самотужки поглянути на навколишнє через її "жовті окуляри". Погодьтесь, бачити світ очима іншої людини, порівнюючи зі своєю картинкою - дуже захопливо. Це має щось від шпигування.

Дизайн

Симпатично. Не досить функціонально, як і весь Wordpress; шаблон, як я зрозумів, стандартний, або отриманий у готовому вигляді. Христя, скоріш за все, дизайн не розробляла.

Контент

Автор описує певні експресивні моменти свого життя. На мою думку, найкраще Христі вдалися огляди подорожей до Польщі та Нью-Йорка. Після прогулянки по Н-Й самого потягнуло до Великого Яблука... У цьому плані - молодець!

Авторитет сайту та видимість для пошуковиків

PR - 3, тИЦ - 0. Висновок - посередньо. Напрацювати трієчку від Google значно важче, ніж 30 тИЦ від Яндекса. І користі більше...

У пошукових системах сайт знаходиться без проблем, проте оптимізація, як я розумію, не здійснюється. А можна було б підняти дещо вище цей справді цікавий блог (у справі чого я цим постом спробую допомогти).

Відсутність на сайті лічильників (чи я просто не помітив?), напевне, свідчить про байдужість Христі до понтів, хоча, я впевнений, "Жовті окуляри" без читачів не залишаються.

Висновок та рекомендації

Можу підсумувати: я з цікавістю прочитав декілька постів у блозі "Мої жовті окуляри", і жодної хвилини про це не жалкував. Регулярно повертатимусь на гостини до Христі, що рекомендую зробити й вам, шановні читачі.

А Христі бажаю все ж таки придбати собі жовті (сонячні) окуляри, й не знімати їх на своєму життєвому шляху. А ще краще буде, як ті окуляри подарує коханий, а заразом і забезпечить стабільну сонячну погоду у Христиному житті.

P.S. Це перша спроба якимось чином впорядкувати структуру оглядів на "Українському інтернеті". Будь-які пропозиції та зауваження будуть сприйняті з вдячністю та належною увагою. Прошу відписувати у коментарях.

Ще:

Сайт україномовних відеоуроків з веб-дизайну

Інтернет-журнал “КУ”

Знайомтесь – електронний журнал shnick

Я - за чесний Інтернет

[caption id="attachment_241" align="alignleft" width="200" caption="Український інтернет"][/caption]

Я не «накручую» відвідуваність своїх сайтів та блогів, хоча декілька способів знаю ;-). Я хочу, щоб ви заходили сюди за власним бажанням, і читали мої записи тому, що вам це цікаво.

Я виступаю за чесне використання чужого контенту. Якщо в матеріалах, розміщених у цьому блозі, немає посилання на інші ресурси, це може означати, що:

а) текст чи ілюстрацію створено мною;

б) текст чи ілюстрація належить іншій людині, але з якоїсь причини я не проставив відповідне посилання. У цьому випадку кожного, хто виявив відсутність посилання на автора контенту, прошу негайно у коментарі до відповідної публікації вказати на необхідність збереження авторських прав, за що буду дуже вдячний. Адже аналогічного ставлення хотів би і до своїх матеріалів.

Критика і зауваження, на мою думку, мають бути висловлені в культурній формі і з виявленням взаємоповаги, інакше це не критика, а обливання брудом, що не є прийнятним способом для спілкування адекватних особистостей.

Також дуже хотів би взнати ваші думки стосовно стану «чесності» нашого Інтернету та необхідних заходів щодо покращення ситуації.

Ще:

Чому ми вперто повторюємо "буржунет"?

Третина українських користувачів Інтернет готові заплатити за контент

Як, користуючись Twitter’ом, залишити слід в історії

Сайт україномовних відеоуроків з веб-дизайну

Знайомлю вас з черговим україномовним проектом, який особисто для мене є дуже цікавим та пізнавальним. Сайт maque.org.ua, як декларує сам автор, є спробою допомогти початківцям (можливо, не лише) у веб-дизайні.

На сайті є можливість подивитися україномовне відео про такі сервіси й програми, як Фотошоп, Dreamweaver, Flash, SwishMax, After Effects, Premier Pro, Wordress, Joomla, Drupal. Тобто, цей проект може бути корисним для більшості блогерів і "сайторобців".

Уроки достатньо зрозуміло викладені, цікаві відеосюжети, я вже для себе взнав багато нового. На сайті можна також придбати шаблони, скрипти та багато іншого для свого сайту/блогу.

Крім цього, автор блогу надає огляди інших цікавих україномовних сайтів, радить читачам, де можна знайти інформацію з різних питань, дасть при необхідності пораду.

Загальний висновок - рекомендую потоваришувати з maque, шкодувати не будете!



Український інтернет

Бути мною: Українська сім’я в Австралії

З цікавістю прочитав декілька постів у блозі "Бути мною: Українська сім’я в Австралії", і зрозумів, що буду навідуватись частіше. Автор блогу Юля Семенюк дуже цікаво пише про життя своєї сім’ї на новій для себе землі.

Юля народилась на Франківщині, жила на Закарпатті, закінчила ЛНУ імені Франка. З чоловіком переїхали жити до Австралії, і тепер Юля має про що писати в блозі :-).

Насправді, я думаю, що Юля дуже цікава людина, і навіть без зміни місця проживання знайшла б цікаві теми для своїх читачів, але те, що з Австралії писати для українців ще цікавіше - факт.

Юлі бажаю успіху в справі розвитку свого блоготворення, а вас - запрошую відвідати "Українську сім’ю в Австралії".