ЖЖ DDoS-ять...

Блогсервіс LiveJournal опинився під найпотужнішою DDoS-атакою у своїй історії, повідомляє Lenta.ru з посиланням на заяву компанії SUP, що здійснює управління "Живим журналом". Та я й без їх заяв бачу, що потужно DDoS-ять.

Тритижневий тест блогсервісу Posterous

Отже, тест розпочався з подачі шановного Electric’а, від якого я, власне, й дізнався про існування Posterous. Якось я завітав до його блогу прочитати одного записа, та й запитав Тараса, як йому подобається сервіс. Відгук Тарас дав досить схвальний, але я люблю мацати усе своїми руками, тож вирішив протестувати цей сервіс.

15 дієвих способів просування блогу

Навіть досвідчені блогери часто вважають, що рекламувати блог потрібно лише там, де його читають - в Інтернеті. Можна зрозуміти цю позицію, тим більше, що останні 15 років досліджень наочно показують, що онлайн і офлайн аудиторії практично не перетинаються. Але…

Злиття Інтернет-майданчиків з реальним життям йде повним ходом, і все більше блогерів та оптимізаторів розуміють, що відмовлятись від просування в офлайні – це відмовлятись від певної частини своєї аудиторії.

Дехто (та й я теж) вже має кілька способів просування свого блогу в офлайні:

1. Досить традиційний спосіб – адреса сайту чи блогу на візитках, а також стікерах, флаєрах, тощо;

2. Заманливе оголошення в популярній газеті оголошень;

3. Сувенірна продукція з логотипом та адресою блогу / сайту (від звичайних ручок до бейсболок-футболок, та взагалі – на що вистачить фантазії);

4. Написати адресу блогу на грошових купюрах (наприклад, 50 та 100 гривень);

5. Спілкування з блогерами на офлайн-зустрічах;

6. Організація зустрічей з пункту 5;

7. Зв’язки з традиційними ЗМІ – публікація ваших постів у газеті стане непоганим поштовхом для блогу;

8. Можна зробити наклейку з адресою вашого блогу на автомобіль;

9. Дорогий спосіб – замовити зовнішню рекламу;

10. Розмістіть інформацію про блог на візитних картках і непомітно повкладайте їх в книги з вашої тематики в книжковому магазині;

11. Схожий спосіб – домовитися з продавцем газет-журналів, аби він за певну платню вклав ваші візитівки до кожного примірника друкованої продукції;

12. Рекламні написи на асфальті;

13. Графіті;

14. Знайомий фотографував на вулиці перехожих і давав їм візитки з адресою сайту. Фото викладав на сайті в слабенькій якості, а якщо відвідувачеві подобався знімок - він міг замовити його у високій якості через сайт;

15. Всім, кому можете, розповідайте про те, що у вас є блог!

Плюс цих способів якраз у тому, що вони достатньо незвичні для просування онлайн-ресурсу.

А ви коли-небудь займалися оффлайн-просуванням свого блогу? Поділитеся найнезвичайнішими і найбільш дієвими способами?

НМД: Причини вести і закинути блог

Незважаючи на всі розмови про швидку загибель блогосфери, з кожним днем у мережі створюється все більше і більше блогів. Одночасно, зростає і кількість блогів неактивних – покинутих чи просто занедбаних власниками. Постає питання - чому ж люди ведуть блоги? Чому вони перестають їх вести?

НМД, причини вести блоги чи покинути цю справу у кожного свої. Хоча, певні типові сенси можна виявити.

Отже,

Декілька причин, через які люди ведуть блоги

1. Марнославство: намагання привернути до себе увагу та популяризувати свою персону. Блог «про себе, коханого» на певний час може задовольнити тягу людини до марнославства.

2. Можливість висловитися: вам сподобався або, навпаки, не сподобався якийсь товар чи послуга. Ви можете висловити свої враження від цього товару у своєму блозі. Певним чином ви можете так допомогти своїм читачам – негативні або позитивні відгуки комусь допоможуть зробити вибір.

3. Підвищення журналістської або письменницької майстерності: перша стаття займає, зазвичай, досить багато часу. Поступово напрацьовуючи майстерність, ви вже можете писати швидше, більше та якісніше.

4. Нові знайомства: коли людина веде блог, зазвичай, його хтось читає. Якщо тема цікава, ви можете познайомитись з однодумцями, яким ця тема теж цікава. Такі знайомства можуть принести не лише задоволення, а й матеріальну користь;

5. Можливість зберегти свої думки і переживання: коли ви писали пост, переживали певні емоції. З часом ці переживання забуваються. Проте, переглядаючи свої давні пости, завжди можна повернутись до цих емоцій та переживань;

6. Обговорення нових проектів та ідей: у вас з'явилася нова ідея. Чи матиме вона успіх? Хто знає? Запитайте у читачів свого блогу, посперечайтесь – ваша ідея викристалізується і набуде досконалості;

7. Втеча від самотності: найближче до соціальних мереж. Самотні люди, маючи блог, отримують певну частку спілкування – з читачами, що допомагає відчути себе не таким самотнім;

8. «Павтарєньє – мать учєнья!»: ви отримали певні знання, та їх треба закріпити. А в школі нас недарма примушували переказувати вивчені теми, адже переказати інформацію своїми словами – найкращий спосіб закріпити її;

9. Підвищення кваліфікації: читання, коментування та писання блогів цікавої тематики дасть можливість отримати нову інформацію, перейняти корисний досвід;

10. Експеримент: за допомогою блогу можні апробувати певні функції, скажімо, системи управління сайтом. Я окремі можливості Wordpress спочатку вивчаю на одному з безкоштовних блогів, а потім встановлюю (або не встановлюю) на основному сайті;

11. Заробіток: блоги, як і інші форми Інтернет-активності можуть приносити прибуток. Зокрема, це може бути реклама, на чому зараз намагаються заробити більшість (НМД) блогерів. Сам далекий від того, щоб відмовлятись від заробітку, якщо випадає така можливість ;-).

Причини занедбати блог

1. Розчарування: започатковуючи блог, кожен має певну мету (дивіться вище). Якщо протягом певного часу цілі ведення блогу не досягнуто – хтось здійснює заходи щодо виправлення ситуації, а хтось кидає блог;

2. Конкуренція: блогів усе більшає, вільних тем меншає. Тримати достатній рівень усе важче, часто це вимагає певних матеріальних витрат. Значна частина блогерів не витримує конкуренції і закриває свій майданчик;

3. Невміння писати: почитавши деякі статті, що стверджують вас у переконанні, начебто писати цікаві статті може кожен, ви почали писати в блог. Та з часом ви бачите, а іноді вам прямо про це кажуть, що хисту до письма у вас немає. Перечитуючи свої тексти, ви самі розумієте, наскільки вони недолугі. Ну його до біса, цей блог!;

4. Відсутність часу: блог – це діяльність. Не можна вести блог, не витрачаючи часу. Якщо приорітети розставлено таким чином, що інші проекти займають вищу позицію, туди витрачається основний час – скоріше за все, блог «засне». Іноді – назавжди…;

5. Відсутність читачів: «мій блог ніхто не читає…» - це певним чином наслідок пунктів №№ 1, 2 та 3. Ви пишете, а сенс?

6. Тролі: це такі маленькі злі тварюки, яких зараз в Інтернеті – греблю гати, і які найкращого автора й творця можуть своїми коментарями довести до інфаркту. Не остання причина закинути свою онлайн-творчість;

7. Відсутність креативних ідей: ви ніяк не можете придумати – про що писати. Ось як цей пост – хіба про це ніхто не писав? Мільйон разів. А мені більш нема про що написати…;

8. Просто ліньки: одна з головних причин :-). Наче й сказати є що, і людям цікаво, але ж ліньки сісти й написати… І так щодня. Хана блогу!

Ну начебто все. Є доповнення?

[polldaddy poll=4757889]

Приклади креативного веб-дизайну

Твердження про те, що на Wordpress можна створити практично що-завгодно не є перебільшенням. Навіть безкоштовні теми для сайтів на цій CMS дають багато варіантів чудового дизайну.

А вже якщо до справи береться професійний і головне - креативний веб-дизайнер, то результати прогнозувати неможливо.

Нещодавно натрапив на сайт англійського дизайнера Rees’а, що спеціалізується якраз на дизайнах для Wordpress. Чесно кажучи - вражений. Кому цікаво - пропоную переглянути декілька знімків створених Rees’ом сайтів. Можливо, отримаєте нові ідеї для своєї роботи.

 

 

Як зробити кнопку перепосту в ЖЖ-блозі

Шановні читачі, якщо для когось це відвертий баян – тоді вибачайте. Справа в тому, що особисто я ніколи не переймався питанням перепосту моїх публікацій до інших журналів, а значить і кнопка мене мало цікавила.

Останнім часом задумався про більш широке використання свого блогу в ЖЖ. А раз так – значить треба піклуватися про більшу видимість мого блога для користувачів мережі і надання можливості читачам ре публікувати пости з мого блога до себе в журнали.

От я і почав шукати таку корисну кнопочку як Repost.

На щастя, виявилося, що активувати цю функцію дуже просто, за винятком того, що я поки що не знаю, як вставити цю функцію до шаблону (якщо це взагалі можливо).

Отже, для того, щоб під вашим записом у ЖЖ з’явилась кнопочка Repost, треба вставити наприкінці посту малесенький код, що виглядає наступним чином:



 

 

І в результаті під постом стоїть ось таке:



Це дозволяє усім відвідувачам вашого ЖЖ одним натисканням цієї чудової кнопки опублікувати у себе ваш пост, звісно, з посиланням на вас, як автора ;-)

Щасти!

"Україномовні блогери" на Твіт

[caption id="attachment_5" align="alignleft" width="150" caption="Україномовні блогери на Твіт"][/caption]

У сервісі мікроблогів Твіт, про який я нещодавно розповідав, створено групу «Україномовні блогери».

Український Інтернет треба розвивати та «вирощувати», і чим більше методів ми для цього використаємо – тим краще.

Оскільки подібні до Твіт сервіси непогано допомагають у організації оперативного інформування користувачів про ті чи інші події, думаю, така група не буде зайвою серед інших засобів нашого спілкування. Крім того, підтримаємо український сервіс, що теж досить важливо.

Отже, якщо є бажання, запрошую всіх, хто це читає, приєднатись до нашої групи «Україномовні блогери».

Про "Мої жовті окуляри"

[caption id="attachment_262" align="alignleft" width="200" caption="Мої жовті окуляри"][/caption]



Отже, черговий огляд україномовного блогу. Цього разу - це блог Христі "Мої жовті окуляри".

Про концепцію та філософію

Абсолютно підтримую Христю у її прагненні дивитися на світ через жовті (сонячні) окуляри. Причому, працюючи над блогом, Христя дає нам можливість самотужки поглянути на навколишнє через її "жовті окуляри". Погодьтесь, бачити світ очима іншої людини, порівнюючи зі своєю картинкою - дуже захопливо. Це має щось від шпигування.

Дизайн

Симпатично. Не досить функціонально, як і весь Wordpress; шаблон, як я зрозумів, стандартний, або отриманий у готовому вигляді. Христя, скоріш за все, дизайн не розробляла.

Контент

Автор описує певні експресивні моменти свого життя. На мою думку, найкраще Христі вдалися огляди подорожей до Польщі та Нью-Йорка. Після прогулянки по Н-Й самого потягнуло до Великого Яблука... У цьому плані - молодець!

Авторитет сайту та видимість для пошуковиків

PR - 3, тИЦ - 0. Висновок - посередньо. Напрацювати трієчку від Google значно важче, ніж 30 тИЦ від Яндекса. І користі більше...

У пошукових системах сайт знаходиться без проблем, проте оптимізація, як я розумію, не здійснюється. А можна було б підняти дещо вище цей справді цікавий блог (у справі чого я цим постом спробую допомогти).

Відсутність на сайті лічильників (чи я просто не помітив?), напевне, свідчить про байдужість Христі до понтів, хоча, я впевнений, "Жовті окуляри" без читачів не залишаються.

Висновок та рекомендації

Можу підсумувати: я з цікавістю прочитав декілька постів у блозі "Мої жовті окуляри", і жодної хвилини про це не жалкував. Регулярно повертатимусь на гостини до Христі, що рекомендую зробити й вам, шановні читачі.

А Христі бажаю все ж таки придбати собі жовті (сонячні) окуляри, й не знімати їх на своєму життєвому шляху. А ще краще буде, як ті окуляри подарує коханий, а заразом і забезпечить стабільну сонячну погоду у Христиному житті.

P.S. Це перша спроба якимось чином впорядкувати структуру оглядів на "Українському інтернеті". Будь-які пропозиції та зауваження будуть сприйняті з вдячністю та належною увагою. Прошу відписувати у коментарях.

Ще:

Сайт україномовних відеоуроків з веб-дизайну

Інтернет-журнал “КУ”

Знайомтесь – електронний журнал shnick

Розмір має значення?

[caption id="attachment_245" align="alignleft" width="200" caption="Фото з сайту mihailvologda.moifoto.ru"][/caption]

Час від часу спадає на думку перевірити довжину тексту в тому чи іншому пості. Особливо, якщо публікація призначена для виконання певного завдання, скажімо, рекламного.

Зазвичай, рекламодавці вимагають, аби довжина тексту була не меншою, ніж п’ятсот символів, а краще – якщо тисяча. Чи має розмір посту якесь значення, чи це лише стереотип?

Середня довжина звичайного посту вітчизняного блогера рідко перевищує 100-120 слів, що складає приблизно 700-750 символів. Тобто, з цього боку, вимоги виправдані – якщо зазвичай ви пишете тексти по 700 символів, а рекламний буде 300-400 – може виглядати незвично для вашого блога.

Але й це ще не вся премудрість. Західні блогери, виявляється, вже давно порахували – якої довжини повинен бути текст «на задану тему», аби викликати найбільший інтерес та зібрати якомога більше коментарів і трекбеків.

Одним з перших залежність зацікавленості читачів постом від його розміру виявив блогер Ґлен Олсоп з ПАР. Шляхом експериментів та консультацій з колегами він встановив, що для найкращих результатів залежно від тематики довжина тексту у пості повинна бути наступною:

- огляди електронних пристроїв, а також новини моди та шоубізу - 180 слів, біля 1200 символів;

- новини Інтернету - 340 слів, ~ 2200 символів (обов’язково візьму на замітку – треба ж перевірити!);

- новини політики - 460 слів, ~ 3000 символів;

- краса, здоров’я, медицина - 660 слів, ~ 4300 символів;

- маркетинг і пов'язані теми - 1100 слів, ~ 7100 знаків;

- фінансові питання - 1200 слів, ~ 7800 знаків;

- розвиток особистості, психологія та персональні тренінги - 1400 слів або майже 9200 символів.

Звичайно, це стосується англомовного тексту, тому в наших реаліях треба перевіряти й коригувати ці значення, адже довжина тексту українською та англійською мовами суттєво відрізняється. А це означає, що україномовні пости повинні бути десь на 10-15% довшими, ніж англомовні.

Але, як встановлено навіть західними колегами, 10 тисяч символів нецікавого тексту не матимуть ефекту короткої захоплюючої замітки (хто б сумнівався!).

Тож, розміри – розмірами, а про «красне письменство» за будь-яку ціну забувати не слід.

Чому ми вперто повторюємо "буржунет"?

Останнім часом почало дуже дратувати використання слова «буржунет» на означення закордонних (переважно, англомовних) Інтернет-ресурсів. Дуже вже«ріже вухо»… Хочу поділитись своїми думками стосовно цього «перлу».

Як на мене, в україномовному, та взагалі, в українському середовищі, використання цього слова не є прийнятним.

По-перше, це відверте мавпування з російськомовних ресурсів, що мені особисто не дуже подобається.

По-друге, якщо вже брати буквально, то і російський, і український сегменти Інтернету на даний час є такими ж «буржунетами», як і американський, англійський, німецький, тощо. Ми теж вже давно не комуністи і не соціалісти (переважно), ми також прагнемо якимось чином виловити ті гроші, що плавають в Інтернеті, у більшості своїй цікавимось тими ж явищами і проблемами, що й блогери та веб-майстри усього світу (до речі, як правильно: «блогер» чи «блоггер»?).

По-третє, нам немає жодної причини та необхідності у чомусь протиставляти себе американцям чи англійцям – ми не змагаємось з ними за статус наддержави (як Росія), вони не займають наше місце під сонцем (ми не дуже навіть прагнемо його знайти – нам жити в болоті якось спокійніше :-( ), щось ділити нам з ними немає ні потреби, ні сенсу.

І по-четверте: навіть певна частина російських блогерів починає останнім часом розуміти безглуздість використання такого архаїзму, тому здебільшого переходять на бульш нейтральні означення, на кшталт «дотком» (для означення англомовного сегменту мережі), тощо.

Тож, як ви вважаєте, наскільки виправданим є використання українськими Інтернет-користувачами слів, подібних до «буржунет»?

Як, користуючись Twitter’ом, залишити слід в історії

 

[caption id="attachment_188" align="alignleft" width="200" caption="Малюнок з сайту heyhey.ru"][/caption]

Ви можете не повірити, але відтепер кожен користувач сервісу мікроблогів Twitter має високі шанси залишити свій слід в історії сучасної цивілізації.

Справа в тому, що вже майже рік найбільша книгозбірня світу - Бібліотека Конгресу США - зберігає публічні повідомлення в Twitter на своїх серверах. Отже, цілком ймовірно, що найбільш цікаві «щебетання» когось з нас у майбутньому будуть досліджуватись науковцями як, наприклад, одне з джерел історії України. А чому б україномовним твітам не бути виданими у вигляді збірника повідомлень, як видають збірки афоризмів або крилаті вислови відомих людей?

Тепер з’являється ще один додатковий стимул, аби користуватись Twitter’ом, адже зрозуміло, що чим більше оригінальних і цікавих повідомлень користувач залишить, тим вища ймовірність, що за сто-двісті років ваші нащадки зароблять купу грошей на авторському праві :-).

От тільки є одна підозра: чи це не корупційна схема між Twitter та Бібліотекою Конгресу для приваблення більшої кількості користувачів?

UHTERECHO.blogspot.com

Українська біржа лінків/статей: чому б не зробити?

Рано чи пізно значна частина блогерів та веб-майстрів приходить до думки про можливість/бажання/необхідність якимось чином заробити на своєму блозі/сайті. Про можливості заробітку ми говорили дещо раніше.

Способів заробітку є декілька, вони досить доступні. Певним чином можуть виникати проблеми із заробітком у власників україномовних блогів/сайтів. Рекламодавці досить часто вважають, що україномовність ресурсу звужує цільову аудиторію реклами. Справді, продавцеві байдуже, якою мовою спілкується покупець товару - головне, щоб купив.

З іншого боку, в УАнеті вже достатня кількість ресурсів, орієнтованих виключно на україномовну аудиторію. І ця аудиторія постійно зростає, а через який десяток років (я на це дуже сподіваюсь) в Україні це буде переважна більшість користувачів мережі. Тому про розвиток україномовної та україно-орієнтованої інтернет-реклами треба думати вже зараз.

У цьому сегменті мережевої діяльності україномовні блогери/вебмайстри наразі знаходяться у невигідному становищі, оскільки, з одного боку, наші з вами сайти і блоги мають досить низьку відвідуваність для трансляції контекстної реклами або більшості партнерок, а з іншого - досить важко знайти оптимізаторів, які бажають розмістити свої лінки чи статті на україномовних ресурсах. Адже не секрет, що біржі лінків та статей - суціль російські.

Тому, досить необхідною навіть для розвитку української блогосфери є справа створення українських бірж лінків і статей, що дасть змогу більш успішно монетизувати україномовні ресурси.

Отже, прошу висловлювати міркування: чи потрібні україномовні біржі лінків/статей, чи українські блогери та веб-майстри можуть обійтися російськими?

Якщо ж ми прийдемо до висновку, що українські біржі таки потрібні, пропоную розпочати вирішення організаційних питань цього процесу.

Сайт україномовних відеоуроків з веб-дизайну

Знайомлю вас з черговим україномовним проектом, який особисто для мене є дуже цікавим та пізнавальним. Сайт maque.org.ua, як декларує сам автор, є спробою допомогти початківцям (можливо, не лише) у веб-дизайні.

На сайті є можливість подивитися україномовне відео про такі сервіси й програми, як Фотошоп, Dreamweaver, Flash, SwishMax, After Effects, Premier Pro, Wordress, Joomla, Drupal. Тобто, цей проект може бути корисним для більшості блогерів і "сайторобців".

Уроки достатньо зрозуміло викладені, цікаві відеосюжети, я вже для себе взнав багато нового. На сайті можна також придбати шаблони, скрипти та багато іншого для свого сайту/блогу.

Крім цього, автор блогу надає огляди інших цікавих україномовних сайтів, радить читачам, де можна знайти інформацію з різних питань, дасть при необхідності пораду.

Загальний висновок - рекомендую потоваришувати з maque, шкодувати не будете!



Український інтернет

Бути мною: Українська сім’я в Австралії

З цікавістю прочитав декілька постів у блозі "Бути мною: Українська сім’я в Австралії", і зрозумів, що буду навідуватись частіше. Автор блогу Юля Семенюк дуже цікаво пише про життя своєї сім’ї на новій для себе землі.

Юля народилась на Франківщині, жила на Закарпатті, закінчила ЛНУ імені Франка. З чоловіком переїхали жити до Австралії, і тепер Юля має про що писати в блозі :-).

Насправді, я думаю, що Юля дуже цікава людина, і навіть без зміни місця проживання знайшла б цікаві теми для своїх читачів, але те, що з Австралії писати для українців ще цікавіше - факт.

Юлі бажаю успіху в справі розвитку свого блоготворення, а вас - запрошую відвідати "Українську сім’ю в Австралії".

Новини з братнього Рунету

Невгамовні друзі з ЖЖ познайомили з цікавим новоствореним сайтом, що ризикує нарватись на неабияку популярність на теренах Російської Федерації.

Сайт називається дуже просто й зрозуміло - партия-жуликов-и-воров.рф. Якщо ви ще не здогадались - це майже офіційний сайт Всеросійської політичної партії "Єдіная Россія".

Оскільки ця адреса є точним формулюванням одного з меседжів відомого російського блогера Алєксєя Навального (Navalny), я вирішив поцікавитись, чи має він до цього сайту відношення, чи просто хтось під впливом виступів Навального створив таку фішку.

В ЖЖ Навального дійсно є повідомлення від 24 лютого про переїзд офіційного сайту "ЄР" на новий домен (див. вище), хоча блогер не вказує, що має якесь відношення до цього. Цілком можливо, що ця ідея зовсім і не його...

Ось такі прикольні речі витворяють наші російські колеги зі своєю "керівною і спрямовуючою".



Малюнки взяті з блогу А. Навального

Український інтернет

Робоче місце блогера

Тільки-но знайшов пост з зображеннями робочих станцій, на яких працюють західні блогери та веб-дизайнери. Можливо, наважусь опублікувати фото свого робочого місця. Запрошую колег поділитись досвідом (хоча б вербально ;-)) - як виглядають ваші робочі місця? Чи є у когось з українських блогерів щось, що хоч віддалено нагадує станції на фото?

Мені, наприклад, до такого ще дуже й дуже довго. Хоча, все ж таки маю настільний ПК, ноутбук, ну і супутні товари - принтер-сканер, акустику.

Про монітор, як на фото, лише мрію - поки що. В принципі, зараз це все вже не таке й недоступне. Треба лише взятися...

Насолоджуйтесь:

Блогосферна відмазка українців

Українська блогосфера - це вже не молоденький, зелений продукт. Так, саме цією фразою я заперечую звиклу відмазку, котру можна прочитати в багатьох україномовних блогах впродовж останніх 5 років як мінімум.

Ми, українці, маємо багато цікавих рис, які можна побачити і в інтернеті. А саме. Ми перебільшуємо і любимо роздувати все до мегарозмірів. А ще ми не вміємо правильно оцінювати ситуацій. Стільки років придумуємо причину, що мережа ще недосконала, що нема читачів в блогах, що заробіток поганий. Якщо люди почнуть мислити, то зрозуміють, що ми не можемо перевершити ті блогосфери де і народу більше. Треба усвідомлювати, що і відсоток прибутку має бути меншим у порівнянні з сусідами чи заокеанськими побратимами з галузі.

Не сприймаю я і голосних заяв, про недорозвиненість і відсталість, а ще про те, що колись настане час і ми станемо супер популярними. Ми вже зараз займаємо свою нішу, ми вже є розвинені, якщо існуємо і розвиваємось. Загалом - це все складний механізм, котрий працює в загальній злагоді лише. А розвиток його полягає в модернізації всіх складових. Тому нам варто також вкладати власну працю і пропагувати блогосферу, що дозволить прийти в неї потужнішим інвесторам (рекламодавці, фірми, професіонали блогінга).

Наразі маємо лише постійні стогони і плачі. Нам, що не дай, завжди мало буде:). Отже, тема жаління буде вічною. Навіть, припустимо лише, що почнемо заробляти багато, що нас почне читати весь світ, обов’язково будуть такі, що скажуть, які ми ще молоді, що в нас ще все попереду бо інші цивілізації ще не освоєні.

Українська блогосфера стоїть твердо на ногах. Але її активно хочуть загнати під плінтус її ж учасники. Дивний підхід. Українська блогосфера вже є повноцінною і конкурентноздатною. Просто вона унікальна і особлива. Треба її сприймати такою, яка вона є і не робити її клоном інших.

Блогосферна відмазка українців - Блог ELECTRIC "про життя"

Блог ELECTRIC’а "про життя"

Як і було заявлено при запуску сайту, продовжую знайомити загал з цікавими, на мій погляд, українськими сайтами.

Нещодавно познайомився з цікавим блогом – «ELECTRIC про життя». Як видно з назви, такий собі хлопець, що має нікнейм ELECTRIC (а насправді – Тарас) пише блог про найцікавіше – про життя.

Життя ELECTRIC’а, як і кожного з нас, повертається до автора різними своїми частинами й органами, тому записи досить різнопланові. Особливо цікаво читати про роздуми над спорідненою темою – напрями руху україномовного Інтернету.

Не сумнівайтесь, ELECTRIC докладає значних зусиль для розвитку УАнету. Якщо ви маєте україномовні сайти чи блоги – автор розгляне можливість про надання вам (навіть безкоштовно) права публікації гостьового посту з відкритим посиланням на ваш блог, або сам розташує постовий з вашим лінком. Погодьтесь, це – альтруїзм.

Особисто мені у згаданому ключі сподобався формат «Мікропогляди на УАНЕТ», де ELECTRIC пише короткі огляди сайтів, що йому сподобались. Креативно і корисно.

Цією публікацією сподіваюсь внести свою частку у розвиток блогу ELECTRIC’а, а читачів ознайомити з корисним ресурсом та цікавою людиною.

Проект "Українська блогосфера"

Нещодавно познайомився з аналітичним проектом "Українська блогосфера". На мене цей сайт справив досить непогане враження, особливо з огляду на орієнтованість на українські блоги та їх розвиток.

Виявляється, українська блогосфера теж достатньо активно розвивається, і дехто з веб-майстрів намагається досліджувати та популяризувати цей сегмент УАнету.

Отже, проект "Українська блогосфера" регулярно знайомить своїх читачів з аналітичними оглядами, матеріалами з питань розвитку та монетизації блогів, шляхів подолання проблем у веденні українських блогів.

Автор проекту Ярослав Федорак дуже шанобливо ставиться до своїх відвідувачів, намагається постійно відповідати на нові коментарі, знайомить гостей з власним досвідом та найкращими світовими зразками, що особисто мені дуже імпонує.

Констатуємо, що "Українська блогосфера" буде корисною як для початківців, так і для досвідчених блогерів, тому раджу відвідати цей сайт, а якщо сподобається - стати постійним читачем, що я сам зробив із задоволенням.