В Україні хочуть запустити "Інтернет для бідних"

Голова НКРЗ Петро Яцук повідомив, що в країні може з’явитися «громадський» Інтернет.

Безкоштовний базовий курс з аудіовізуального мистецтва

Аудіовізуальна культура стрімко набирає обертів. Мультимедійна складова присутня практично у будь-якій музичній події. У той же час, брак фахівців, здатних розробити і втілити вражаючу аудіовізуальну програму, до цих пір відчувається ринком досить гостро.

Провідна роль у процесі розвитку аудіовізуалізації, звичайно, належить сучасним інформаційним технологіям. До того ж, щоденно зростає число охочих отримати спеціальні знання, необхідні для роботи з аудіовізуальним контентом, у тому числі – інтерактивним. На жаль, навчальних закладів, спроможних підготувати фахівців з цієї галузі, досі немає.

Отримати певні базові знання та вміння з аудіовізуального мистецтва можна за допомогою програм Аудіовізуальної Академії, одна з яких AV:in - базовий курс АВ-мистецтва. AV:in - це наочна навчальна онлайн-програма, створена за участю професіоналів аудіовізуальної сцени - відомих колективів та студій відеодизайну, незалежних художників.

Програма доступна безкоштовно. Знайомство з цією програмою лише починаю, тому наразі не можу сказати, чи є там якісь «підводні» камені (приховані вимоги оплати, тощо). Якщо щось виявлю – відразу повідомлю. Поки що все досить пристойно.

Для навчання необхідно зовсім небагато - бажання, комп'ютер і доступ в інтернет. До курсу включено розділи про історію відеоарту, створення контенту, необхідне обладнання і ПО, думки експертів, деякі бізнес-кейси. Курс представлено російською та англійською мовами.

Проект розроблено компанією Cyberbrothers у співпраці з Британською Радою, що надає необхідні ресурси та освітні програми, створені у рамках проектів Creative Cities і Creative Economy.

У реалізації AV:in беруть участь: Бен Шеппі, ColdCut, D-fuse, onedotzero, United Visual Artists, Immersive, Ableton, інші компанії та фахівці.

Отже, подивимося, що воно таке.

Провідник у світі літератури: Інтернет-видання «ЛітАкцент»

[caption id="attachment_370" align="alignleft" width="200" caption="ЛітАкцент"][/caption]

Сьогодні познайомимось із проектом, що буде цікавим для поціновувачів красного письменства. «ЛітАкцент» створено за підтримки одного з найкращих університетів країни – Києво-Могилянської академії, і вже це може свідчити про високий рівень видання.

Однак, як показує практика, авторитет видавця не завжди може гарантувати якість продукту. Тому, трішки помандруємо сторінками…

Про концепцію та філософію

У заголовку недарма вказано, що «ЛітАкцент» - провідник у світі літератури. Справді, матеріали видання покликані зорієнтувати читача у багатовимірному світі письменників та їх творів, дати відвідувачам можливість ознайомитись із думками літературознавців та скласти особисте уявлення про сучасну літературу.

Радує те, що колектив авторів не схиляється перед авторитетами і попсовими кумирами. Якщо книга – лайно, то про це так і напишуть.

«ЛітАкцент» не концентрує увагу на українській літературі, тому новинки та «старинки» літератур зарубіжних там теж знайдуть своїх критиків.

Критикувати, звичайно, легше, ніж створювати. Але, жанр літературної рецензії і критики існує ще з тих часів, коли не було самої літератури, не нам з ним боротися. До того ж, дуже часто думки з приводу людям адекватним допомагають зростати у своїй майстерності. Щодо неадекватних – розмова окрема.

Дизайн

Можу оцінити на «відмінно» або «дуже добре». Теплий тон сторінки, оригінальний header, достатньо продумана структура і навігація. Не відчув ніяких незручностей у користуванні сайтом. До того ж (у продовження попереднього посту), сайт працює на Wordpress, що теж імпонує (мені, звичайно, про вас, любі читачі, не скажу).

Контент

Шановні, наповнення вражає. Від рецензій – до наукових розвідок та рефлексій, репортажі, блоги відомих письменників, новини і навіть анонси. Почитати є що.

Мені наразі ближча рубрика «Полиця бібліофіла», де зустрів немало авторів з подібними до моїх думками. Також можу порекомендувати «Рефлексії з приводу» та «Дискусійне поле».

Авторитет сайту та видимість для пошуковиків

Як і слід було очікувати: PR – 5, тИЦ – 110. Проіндексовано by Google майже 10 000 сторінок, Яндексом – до 7 000. Чудові показники.

«Понтов» (тобто, лічильників) я не знайшов, як взнати відвідуваність сайту – поки не знаю. Думаю, що гостей 500 на день є.

Висновок

«ЛітАкцент» має як мінімум власне обличчя. Те, що його творці належать до спільноти Могилянки – безумовно позначилося і на наявності у видання певного стилю.

Оскільки у більшості аспектів мої враження від сайту позитивні – це означає, що він має ще одного читача. Рекомендую.

Медіа-конференція "Церква в інформаційному суспільстві" в Одесі - анонс

[caption id="attachment_304" align="alignleft" width="200" caption="Малюнок з сайту risu.org.ua"][/caption]

Протягом двох днів - 20-21 травня 2011 року - в Одесі відбудеться медіа-конференція на тему «Церква в інформаційному суспільстві». На конференції заплановано роботу у кількох паралельних секціях, де розглядатимуться такі питання, як зв’язки з громадськістю (PR, public relations), релігійна журналістика, журналістика в Інтернет, блогінг.

Організатори - Релігійно-інформаційна служба України (РІСУ), Koch Foundation, Європейський інститут соціальних комунікацій, Школа апостольства мирян імені Ст. Шульмінського, Цервка Апостола Павла – запрошують журналістів, блогерів, керівників та співробітників прес-служб церковних установ, релігійних діячів, взяти активну участь у роботі конференції.

Під час конференції заплановано доповіді світських та релігійних журналістів, фахівців з Public relations та Government relations, відомих українських блогерів. Докладний перелік тем доповідей та доповідачів має бути оголошено найближчим часом.

Секції:

1. Зовнішні зв’язки (Public relations) для Церкви (що таке PR, навіщо він потрібен будь-якій організації; приклади використання інструментів PR Церквами та релігійними спільнотами, український і світовий досвід);

2. Організація роботи церковної прес-служби (структура і функції пресової служби; завдання і функції прес-секретаря; як створити медіа-привід; як сформувати базу даних медіа-контактів; тактика ведення інтерв’ю; особливості проведення інформаційних заходів);

3. Церква 2.0 (Інтернет та нові медіа; сайт, як обличчя релігійної організації в Інтернеті; навіщо Церкві соціальні медіа; використання мереж Facebook, Twitter, LiveJournal, тощо; вплив соціальних медіа на «паперову» журналістику; проведення кампаній в Інтернеті).

4. Християнська журналістика (виклики та можливості християнської журналістики; як зробити церковне видання конкурентноспроможним; найкращі церковні мадіапроекти; форми міжконфесійної співпраці).

[caption id="attachment_305" align="aligncenter" width="500" caption="Малюнок з сайту risu.org.ua"][/caption]

Для того, щоб зареєструватись на участь у конференції, пишіть на електронну пошту pr.risu@gmail.com до 15 травня 2011 року. При реєстрації треба вказати секцію, де ви плануєте працювати.

Поки не знаю, чи потрібен якийсь оргвнесок для участі в конференції. Проживання та харчування гостей, скоріш за все, за власний рахунок. Тільки-но стане відомо щось докладніше – відразу відпишусь.

Колеги із Західної України не планують приїхати?

Інформація з сайту РІСУ

Як, користуючись Twitter’ом, залишити слід в історії

 

[caption id="attachment_188" align="alignleft" width="200" caption="Малюнок з сайту heyhey.ru"][/caption]

Ви можете не повірити, але відтепер кожен користувач сервісу мікроблогів Twitter має високі шанси залишити свій слід в історії сучасної цивілізації.

Справа в тому, що вже майже рік найбільша книгозбірня світу - Бібліотека Конгресу США - зберігає публічні повідомлення в Twitter на своїх серверах. Отже, цілком ймовірно, що найбільш цікаві «щебетання» когось з нас у майбутньому будуть досліджуватись науковцями як, наприклад, одне з джерел історії України. А чому б україномовним твітам не бути виданими у вигляді збірника повідомлень, як видають збірки афоризмів або крилаті вислови відомих людей?

Тепер з’являється ще один додатковий стимул, аби користуватись Twitter’ом, адже зрозуміло, що чим більше оригінальних і цікавих повідомлень користувач залишить, тим вища ймовірність, що за сто-двісті років ваші нащадки зароблять купу грошей на авторському праві :-).

От тільки є одна підозра: чи це не корупційна схема між Twitter та Бібліотекою Конгресу для приваблення більшої кількості користувачів?

UHTERECHO.blogspot.com

Українська біржа лінків/статей: чому б не зробити?

Рано чи пізно значна частина блогерів та веб-майстрів приходить до думки про можливість/бажання/необхідність якимось чином заробити на своєму блозі/сайті. Про можливості заробітку ми говорили дещо раніше.

Способів заробітку є декілька, вони досить доступні. Певним чином можуть виникати проблеми із заробітком у власників україномовних блогів/сайтів. Рекламодавці досить часто вважають, що україномовність ресурсу звужує цільову аудиторію реклами. Справді, продавцеві байдуже, якою мовою спілкується покупець товару - головне, щоб купив.

З іншого боку, в УАнеті вже достатня кількість ресурсів, орієнтованих виключно на україномовну аудиторію. І ця аудиторія постійно зростає, а через який десяток років (я на це дуже сподіваюсь) в Україні це буде переважна більшість користувачів мережі. Тому про розвиток україномовної та україно-орієнтованої інтернет-реклами треба думати вже зараз.

У цьому сегменті мережевої діяльності україномовні блогери/вебмайстри наразі знаходяться у невигідному становищі, оскільки, з одного боку, наші з вами сайти і блоги мають досить низьку відвідуваність для трансляції контекстної реклами або більшості партнерок, а з іншого - досить важко знайти оптимізаторів, які бажають розмістити свої лінки чи статті на україномовних ресурсах. Адже не секрет, що біржі лінків та статей - суціль російські.

Тому, досить необхідною навіть для розвитку української блогосфери є справа створення українських бірж лінків і статей, що дасть змогу більш успішно монетизувати україномовні ресурси.

Отже, прошу висловлювати міркування: чи потрібні україномовні біржі лінків/статей, чи українські блогери та веб-майстри можуть обійтися російськими?

Якщо ж ми прийдемо до висновку, що українські біржі таки потрібні, пропоную розпочати вирішення організаційних питань цього процесу.